8 українських шахістів, що виступають за іншу країну

Довкола шахів

Нещодавній перехід українського таланта Ярослава Жеребуха до федерації США освіжив у пам'яті декілька інших прізвищ наших співвітчизників, що в різний час та за різних обставин протоптали цю стежину раніше.

Як тут не згадати к
олись наймолодшого гросмейстера в історії Сергія Карякіна, який тепер грає за збірну Росії. У 14 він завдав поразки у бліці в Дортмунді тодішньому чемпіону Володимиру Крамніку. За своїх 25 років Сергій встиг позмагатися у шести шахових олімпіадах: тричі за збірну України та тричі за Росію, виборовши три золоті медалі, дві срібні та бронзу.

                   

«Елітну» межу рейтингу з позначкою 2700 Карякін перейшов саме перед своїм вісімнадцятиріччям з 2732 пунктами. На найкращих турнірах Карякін в лідерах: 2011 розділив перше місце з Карлсеном на Базна Кінгс. На 22 меморіалі Таля розділив третє місце з Василем Іванчуком та Яном Непомнящим. У червні минулого року виграв Ставангер (Norway Chess) – турнір, що проводиться між 10 топовими шахістами світу. Такий же вигравали свого часу Карлсен, Накамура, Ананд. Цього року, щоправда, організатори з невідомих причин відмовили Карякіну в участі.

 

Ім’я Олександра Бєлявського зараз вже нечасто трапляється у списках турнірів, але так чи інакше він був першим, хто пішов із збірної України. Як не дивно, Бєлявський нікуди зі Львова не виїжджав, але от з 1996 року числиться у складі збірної Словенії. Словенці запросили його до себе, щоб навчити чомусь новому своїх шахістів. Українець Бєлявський мав стати свого роду рушієм, який би викликав зацікавленість шахами. 



Командний чемпіонат СРСР (1975)                                                                                 Фото: З.Межавіліс 


«Не знаю, наскільки я впорався з цією місією, особливо видатних гравців не появилося, але в цілому рівень зріс», - розповідає Бєлявський в 
інтерв’ю Володимиру Грабінському. Успіхи його шахової кар’єри доволі промовисті: на чемпіонаті СРСР розділив 1-2-е місця з Михайлом Талем; на турнірі в Бадені, де грали гросмейстери з коефіцієнтом близько 2600, розділив 1-2-е місця з Борисом Спаським. Якось 81-го виграв у турнірі, випередивши того ж Спаського і навіть Каспарова! Тут доля привела його до зустрічі з Каспаровим на претендентському матчі. Гросмейтер вважав Бєлявського найнебезпечнішим суперником, але тоді Олександр таки програв... Між іншим, Марію Музичук, яка нещодавно стала чемпіонкою світу, тренував і Олександр Бєлявський.

Пана Адріяна Михальчишина зі Львова і зараз добре знають в Україні, хоч він також перейшов до збірної Словенії 1999 року, 2002 став чемпіоном Словенії. Детально Адріан ділиться спогадами із далекого минулого, коли він безстрашно штурмував чемпіонати, в минулорічному інтерв’ю ресурсу Chesspro. Найбільше  Михальчишин відзначився у ролі тренера. Свого часу тренував збірні Словенії, Голландії, з 2006 – Туреччини. Зараз займає посаду голови тренерської комісії ФІДЕ.

Що цікаво, одного разу на Меморіалі Відмара 2005 Адріян Михальчишин зійшовся у вирішальній партії з Олександром Бєлявським. Бєлявський став єдиним лідером після 8-го та 9-го турів меморіалу, коли в останній день йому випало грати із своїм давнім другом та другим за рейтингом Адріяном. Нічия здавалася найочевиднішим завершенням турніру, особливо враховуючи те, що Адріян вже зіграв усі попередні 8 партій внічию! Після 19 ходів хлопці таки розійшлися миром, а Бєлявський виграв меморіал.

       
                                                                                                                                Фото: В.Беккер

В історії збірної України є і такі шахсти, хто полетів за океан. 2004 року ряди американських шахістів поповнив колишній український – Ігор Новіков. В 90-х він відзначився на чемпіонаті Європи та шаховій олімпіаді, виборовши і там, і там срібні нагороди. Сьогодні федерація США зараховує Новікова до ряду своїх найкращих шахістів, що підтверджують численні перемоги на національних турнірах. Викладаючи шахову теорію, Ігор Новіков допомагав сотням українських та американських студентів, в тому числі американській гросмейстерці українського походження Ірині Круш.

                                        

Того ж року американська федерація поповнилася ще одним талантом з України – Олександром Онищуком. Дуже скоро, через два роки, Олександр став чемпіоном США з шахів, а зараз займає 5-ту позицію в рейтингу серед «американських» шахістів, після Накамури, Соу, Робсона та Камського. 2007 Онищук боровся за перше місце з Карлсеном на шаховому фестивалі в місті Біль. Набравши 5.5 очок з 9 (так само як і Карлсен), Онищук поступився йому на тай-брейку.
 


На цьому переходи українських шахістів не закінчуються. Можемо тільки спостерігати за успіхами Іллі Нижника, який навчається у США, Анни Затонських (США), Анжеліни Бєляковської (США), не згадуючи вже про тих, хто емігрував з України і тут ніколи не грав.



Національність і шахи поняття далекі, але життя складається так, що шахістам доводиться її змінювати заради шахів.. або через них. Питання чому гравець перейшов із збірної однієї країни в іншу є відкритим для кожного шахіста окремо. Нам залишається констатувати факт.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.